soje4ka

ааааааа
я вродлиивааааа

***

а тепер про Іздрика

його Таке в наших книгарнях, звісно, не купити
тому скачала з нета аудіоверсію - послухати
ввімкнула
прослухала частину, другу, третю
вирішила слухати лежачи на ліжку
не помічаючи того, я засинала та прокидалась, чула його розповіді на вухо, навіть усвідомлювала, про що вони, втім, зосереджуючись при цьому не на словах, а на голосі
знов засинала
вранці я не могла сказати, про що говорив Іздрик, чи пригадати щось з почутого. окрім таке, звісно:)

згадала про методу вивчення мов - слухати під час сну - і вирішила, що вона не працює

але коли я заснула наступного разу
без його голоса в навушниках

...почались психоделічні, шалені сни
і серед них було ТАКЕ...
чомусь в написаному варіанті воно виглядало: клен
а коли я це вимовила, то прозвучало: клец

але ж я знаю, що йшлось про таке

зранку буду слухати ще раз на зосереджену голову

о, як цей хлопчик курив
він стояв у дверях
навпроти дверей
навпроти вікон
поперек світла
він курив і курив
а в серці грала музика
а в серці грав Нік Кейв
хлопчик мовчав
він курив і боявся
що закінчиться музика
що перетнеться межа
бо все колись починається
бо всьому є кінець
і що тепер любий хлопчику
у нас залишилось?
темні вікна на захід
теплі пальці на схід
до сонця
щоб згоріти
бо чи можна любити
чи можна закохуватись
за пів-миті
щоб потім довгі тижні
нудні зимові ночі
забувати
смак кориці
снігу
і дощу

If you're going to Ivano-Frankivsk'o,
be sure to wear some flowers in your hair (c) ^___^

кожне слово приносить чомусь біль і занепокоєння. слова, як кажани, метушаться коридорами мого приреченого на зсихання мозку, пробуючи відшукати в нього бодай найменший вихід. мій мозок став для них газовою камерою, лазнею-пасткою, козкішним палацом, де всі запрошені на бенкет будуть знищені. слів дуже багато. вони могли б стати повноцінною мовою, могли б знадобитися для серйозної епохальної справи, яка переверне людське мислення і принесе планеті більше добра, ніж користі, могли б, якби тільки ці слова так неухильно і немилосердно не нагадували мені тебе. всі до найдрібнішого прийменника. вся вміщена в одинадцяти томах українська мова належить моєму минулому, моєму спогадові про тебе. я виговорила тебе, виповила, огорнула твою блаженну суть в цитати і сентенції, народила тебе із свого приреченого на зсихання мозку. кожне слово тепер пахне тобою, має по одному із твоїх жестів, має той самий виріз рота і ритм серцебиття, температуру тіла і схильність до алкоголізму. твій привид стоїть за кожним значенням і поняттям, за всіма ідеями і аксіомами. все, що я вмію сказати - кажу про тебе.

жодну думку вона не доводила до логічного завершення, бо повинна була бути вічно.

у коханні до тебе я приречена, але у ненависті до тебе я вільна.

"Ця країна мала чудові шанси змінитися й від стану перманентної потворності та олігофренічної безпорадності майже блискавично перестрибнути до стану принаймні нормальності. Виявилося, проте, що кількість тих, які всередині неї самої не хочуть цього, взагалі не хочуть її існування як такого, суттєво перевищує всі допустимі межі. Два роки тому я, здається, дуже помилявся. За великим рахунком, це не моя справа, а їхня, вони щодня роблять свій власний вибір. Мені шкода лише тієї нікчемно малої жменьки інакших, з якими я тут познайомився і досить незле співпрацював. Нині усі вони завмерли в недобрих передчуттях ліквідацій і чисток, хтось якось навіть вимовив уголос "еміґрація", хтось інший "відокремлення, Збруч". Не думаю, ніби при цьому мала значення доза спожитого алкоголю - це було заявлено цілком тверезо. Звісно, такі утворення як історично-культурне товариство "Дунайський клуб" будуть закриті не відразу, не завтра, таким чином, поки є змога, слід устигнути зробити більше".

Андрухович, 12 обручів

В августе 1964 года динамичный сингл «You Really Got Me» дебютировал в Великобритании на первом месте. Шумный успех сопутствовал ему и в США. Слушателям запомнился яростный гитарный проигрыш, построенный всего лишь на двух аккордах. Инструментовка песни производила впечатление нарочитой грубости, необработанности. Успех этой композиции привёл к утяжелению рок-музыки в целом и проложил дорогу для возникновения таких течений, как хард-рок, панк-рок и хэви-метал. (last.fm)

:DDD

Забуваються лінії, запахи, барви і звуки,
Слабне зір, гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.

Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і - от.
Вже вона роз’їдає мої беззахисні долоні
І огидним солодким теплом наповзає на рот,
Залишилась любов, але краще б її не було.

В провінційній постелі я плакала доки стомилась,
І бридливо рум’яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились,
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала, стихала банальна вокзальна весна.

Ми помрем не в Парижі, тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі, що потом кишить і слізьми.
І твого коньяку не подасть тобі жоден, я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми.
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.

Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду.
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.

ХОРОШИЙ СЫН

Он был хорошим сыном, и как все хорошие сыновья по‑настоящему любил свою мать. На самом деле, он совершенно боготворил эту женщину.

И все же, он не мог заниматься любовью с ней; только не в присутствии отца, сидящего и наблюдающего за ними.

Он вылез из постели и набросил халат, чтобы скрыть неловкую наготу. Идя из комнаты мимо отца, он услышал, как старик сказал ему вслед: «Да, Эдип, твой ебаный комплекс налицо».

КАК СОШЛИСЬ ЖЕСТОКАЯ СТЕРВА И ЭГОИСТИЧНЫЙ УБЛЮДОК

Она была жестокой стервой; а он эгоистичным ублюдком. Они буквально врезались друг в друга однажды вечером в пабе Грассмаркет. Они смутно припомнили, что их кто‑то когда‑то знакомил, но не могли вспомнить никаких подробностей. По крайней мере, именно это они сказали самим себе и друг другу.

Она за словом в карман не лезла и вела себя крайне оскорбительно, но он не обращал на это внимания, так как был безразличен ко всему, за исключением восьмидесяти шиллингов (восемьдесят шиллингов — так в Шотландии называют крепкое темное пиво — прим.перев.), которое опрокидывал пинту за пинтой. Они решили пойти в ее квартиру перепихнуться. У него своей квартиры не было; сидя на полном обеспечении у родителей, он считал бессмысленным обзаводиться ею.

Сидя на кровати, она наблюдала, как он раздевается. Ее лицо помрачнело, когда он снял с себя свои пурпурные боксерские трусы.

— Кого ты рассчитываешь удовлетворить этим? — сердито спросила она, бросив на него презрительный взгляд.

— Себя, — ответил он, ложась на кровать рядом с ней.

После самого процесса, она злобно поносила его выступление с таким ядовитым сарказмом, которое разорвало бы хрупкое сексуальное эго большинства мужчин в клочки. Он едва ли слышал хотя бы слово из тех, что она сказала. Его последние мысли, когда он проваливался в пьяный сон, были связаны с завтраком. Он надеялся, что у нее довольно много съестного и она приготовит утром хорошее жарево.

Спустя несколько недель они уже жили вместе. Люди говорили, что они прекрасно ладят друг с другом.

МНОГО СМЕХА И СЕКСА

Когда мы пустились в это великое приключение, ты сказала, что много смеха просто необходимо в наших отношениях.

Я согласился.

Ты также заметила, что много секса столь же значимо в отношениях, как и смех.

И снова я согласился. От всего сердца.

На самом деле я точно помню твои слова: смех и секс — барометры отношений. Вот такое заявление ты сделала, если мне не изменяет память.

Не пойми меня неправильно. Я не могу больше соглашаться. Нельзя же одновременно трахаться и смеяться, ебаная ты корова.

РОБЕРТ К. ЛЭЙД: СЕКСУАЛЬНАЯ ИСТОРИЯ

Рэб ни разу в своей жизни не ебался; бедный маленький мудак. Кажется, его это и не слишком‑то беспокоило, имейте в виду.

You have difficulty comprehending why you would want to spend your life working at something you hate, so that you can spend all your money paying off your debts so that you can be like everyone else with the cool car and the mortgage. None of this makes any sense to you. You'd rather be poor than a slave to the system. People may view you as a drop out or lazy, but that has nothing to do with it.